Про облік енергії та енергоефективність.

В умовах відсутності приладів обліку теплової енергії в системах комунального теплопостачання втрачається будь-який сенс говорити про енергоефективність цієї важливої галузі.

Директива 2012/27/ЄС «Про енергоефективність» визначає  енергоефективність  як «співвідношення … між енергією на виході та енергією на вході». Енергоефективним процесом можна вважати той процес, де найменші втрати енергії. Тому без постійних вимірювань та аналізу потоків енергії «на вході» та «на виході» оцінка енергетичної ефективності та досягнення її високих показників неможливе. Наявність обліку енергії на всіх стадіях її руху створює передумови для керування процесами споживання енергії та створює передумови для її заощадження. Тому віднесення приладів обліку енергії до енергозберігаючих заходів носить умовний характер, але наявність обліку є необхідною та обов’язковою умовою для досягнення ефективного споживання енергоносіїв.

Забезпечення ефективного використання теплової енергії здійснюється шляхом постійної дії енергетичного менеджменту, що являє собою систему управління  всіма процесами споживання енергії на всіх стадіях руху енергії та на всіх рівнях адміністрування.

В основу енергетичного менеджменту покладений цикл Демінга, що являє собою концепцію реалізації  безперервного процесу удосконалення, який складається з чотирьох кроків: план – дія – перевірка – захід. Дія циклу Демінга на прикладі термомодернізації будинку виглядає наступним чином:

  • крок 1: проведення енергоаудиту, розроблення заходів з підвищення енергоефективності;
  • крок 2: реалізація заходів з енергоефективності;
  • крок 3: контроль за реалізацією проекту, моніторинг споживання енергоносіїв, аналіз;
  • крок 4: розробка коригуючих заходів та їх впровадження.

Система менеджменту (управління) використовує цей цикл із постійний зворотним зв’язком, що дає змогу виявляти і змінювати ті складові процесу, які потребують удосконалення.  Без обліку при виробництві та споживання енергії та постійного моніторингу і аналізу здійснювати управління неможливо.  Система управління процесами енергоефективності (енергоменеджменту) має діяти на всіх рівнях: в бюджетній установі, на підприємстві, в муніципалітеті, в регіоні, в державі.

Багатоквартирні житлові будинки є основними споживачами теплової енергії, що поставляється підприємствами комунального теплопостачання в нашій країні. Більшість житлових будинків не мають теплових  лічильників. За таких умов процес формування «тарифів на послуги опалення» є абсолютно непрозорим. Проблеми оплати теплової енергії створюють значну соціальну напруженість. Відсутність об’єктивного  аналізу перспектив розвитку комунального теплопостачання ускладнює ситуацію.

На жаль, в Україні розуміння значення та ролі обліку, а також його обов’язковості ще не прийшло. Для новобудов облік впроваджується у відповідності до діючої в Україні нормативної бази. Але сам факт наявності обліку не гарантує отримання достовірної, коректної та об’єктивної інформації. Крім нарахування оплати за показаннями лічильників, обов’язково має проводитись cистемний кваліфікований аналіз споживання тепла.

Розглянемо приклад житлових будинків. Діючий ДБН В.2.5-67:2013 « Опалення, вентиляція та кондиціювання»  передбачає,  що в кожній будівля, що приєднана до системи центрального теплопостачання,  має бути встановлений загальнобудинковий тепловий лічильник. Крім того для багатоквартирних житлових будинків теплові лічильники мають встановлюватись  на системах опалення кожної квартири.

Вимоги нормативів розумні та логічні. Здається, що в нових будинках, збудованих  за новими нормативами, все має бути прозоро та зрозуміло. При цьому витрати тепла на опалення будуть значно нижчими, ніж встановлений комунальний норматив, бо стіни нових будинків мають більш високі показники термічного опору. Дійсно, передумови для позитивниї очікувань мають місце. Але «сталося не так, як гадалося».

Оцінюючи інформацію щодо обліку теплової енергії в житлових будинках посадові особи «Полтаватеплоенерго» підкреслюють, що досить часто за показаннями теплових лічильників доводиться платити більше, ніж за так званими «тарифами». Цей факт трактується як підтвердження, що тарифи на послуги опалення є об’єктивними. В ді1йсності така нелогічність показань теплових лічильників має свої пояснення.

Маємо два будинки в місті Полтаві:

Перший будинок знаходиться на вулиці Освітянській, 5а. Це бетонний блочний будинок. Термічний захист стін надто низький. Будинок збудований майже 40 років тому, коли нормативи утеплення будинків були надзвичайно низькими.

2015-12-05 09.43.23

Другий будинок знаходиться на вулиці Красіна, 79. Він  щойно збудований, цегляний. Термічний опір огороджень значно вищий, ніж  в першому будинку. Всі вікна та балконні  двері сучасні та якісні

2015-12-05 09.32.16

В обох будинках встановлені теплові лічильники. Питання: в якому будинку за показаннями теплового лічильника доводиться платити більше, ніж за безглуздими тарифами.

Якщо ви мислили за логікою, то ви помилились. За лічильниками більше платять в новому сучасному відносно утепленому будинку, що красується на вул. Красіна !

Мешканці будинку по вул. Красіна за показаннями лічильника платять на 32% більше, ніж платили б за «тарифами». А в менш привабливому бетонному будинку по вул. Освітянській за показаннями лічильника платять на 27% менше, ніж за «тарифами».

Це не єдиний випадок. Таких, на перший погляд, нелогічних ситуацій в Полтаві достатньо багато і всі вони мають своє пояснення.

Системи опалення в будинках, збудованих за сучасною нормативною базою, мають квартирний принцип. Тобто, крім загальнобудинкового теплового лічильника, існує можливість встановлення теплових лічильників для кожної квартири. Досить часто в таких будинках окремі квартири виявляються оснащеними навіть індивідуальними газовими котлами, як це має місце в тому ж будинку по вул. Красіна. Частина мешканців будинку має можливість обліковувати витрати енергії (тепла або газу) для опалення власної квартири та заощаджувати на витратах газу або теплової енергії. Інша частина мешканців, що не має квартирного теплового лічильника або індивідуального газового опалення, повністю залежить від центральної системи теплопостачання.

Зовнішні стіни будинку мають теплову ізоляцію. А усі внутрішні перегородки та міжповерхові перекриття такої ізоляції не мають, вони фактично «прозорі» з точки зору проникнення тепла. Тому тепло легко перетікає із однієї квартири в іншу.

Власники індивідуальних теплолічильників та газових котлів, відчуваючи значні матеріальні стимули від економії, підтримують в своїх квартирах нижчий рівень температури, ніж має місце у квартирах де теплова енергія використовується неконтрольовано. В цих квартирах температура значно вище норми. Тому тепло (разом з грошима)  із квартир з вищою температурою перетікає у квартири з нижчою температурою. Чим значніший «перетоп» приміщень, що отримують тепло без обліку, тим менше енергії використовують власники квартирних лічильників енергії і тим частіше відкриті вікна в квартирах-донорах. Крім перетікання тепла через внутрішні стіни та перекриття, відключення частини квартир від загальнобудинкових систем опалення, при встановленні індивідуальних газових котлів, суттєво розбалансовують їх роботу та стають причиною додаткових перегрівів квартир.

Вище описана абсолютно абсурдна, але дуже поширена ситуація, при якій за наявності добре утеплених огороджень будинку, сучасних систем опалення та навіть наявності обліку має місце абсолютне неефективне використання теплової енергії. Цей приклад добре ілюструю важливість функціонування збалансованої системи управління, що має недосить звичну назву: енергетичний менеджмент.

Приведена вище ситуація достатньо поширена у багатьох містах України. Такі факти створюють хибну думку, що встановлені «тарифи на послуги з опалення» є об’єктивними та обґрунтованими, бо вони дійсно підтверджені  показаннями лічильників тепла.

На жаль, в Україні існує надто спрощений підхід до енергоефективності. При цьому  наша країна є світовим лідером щодо двох взаємовиключних  показників: найвища в світі енергоємність та найбільша кількість експертів з енергоефективності. А ще в Україні відбувається надмірна кількість конференцій, форумів, симпозіумів, круглих столів, громадських обговорень…. Вже мабуть скоро з’являться нові професії, наприклад,  постійний учасник форуму з енергоефективності… Більш продуктивним було б направити енергію в реальні дії, хоча б найпростіші, яким є облік.

Наявність обліку виробництва та споживання енергії, складання енергетичних балансів та недекларативне, а реальне впровадження енергетичного менеджменту (системи управління) допоможе побачити та вирішити всі ті проблеми, які стоять перед Україною та зокрема перед комунальним теплопостачанням.

Погляд фахівців нашої компанії на проблеми комунального теплопостачання в інших матеріалах нашого сайту: http://tecom.com.ua/pro-komunalne-teplopostachannya-opalennya-zhitlovih-budinkiv-ta-energoefektivnist.html

С. Парасочка

 

Про комунальне теплопостачання, опалення житлових будинків та енергоефективність.

Житлово-комунальний сектор України споживає близько третини теплової енергії, що використовується в Україні. Це найбільш проблемний сектор, що має непрозору тарифну політику, значні втрати теплової енергії та характеризується відсутністю збалансованої стратегії подальшого розвитку. Саме цей сектор економіки України є однією із причин підвищення соціальної напруженості в суспільстві.

Стан справ у комунальному теплопостачанні потребує всебічного вивчення, аналізу та розробки зрозумілої політики подальшого розвитку. Сьогодні існує невизначеність у дуже важливому питанні: чи консервувати в Україні діючі принципи комунального центрального теплопостачання, чи розробляти та реалізовувати стратегію подальшого розвитку із врахуванням теорії третьої промислової революції та концепції сталого розвитку, що відповідає політиці енергоефективності країн ЄС,

Спробуємо підняти завісу над деякими «секретами» комунального теплопостачання для того, щоб знайти відповіді на важливі питання, що пов’язані з теплопостачанням багатоквартирних житлових будинків:

  • що таке тариф на послуги центрального опалення та чи можна вважати його легітимним;
  • чи є об’єктивним цей тариф;
  • чи знизить навантаження на оплату за опалення впровадження обліку споживання тепла;
  • яким чином впровадження комплексної термомодернізації будівель-споживачів тепла вплине на комунальне теплопостачання

Незважаючи на положення Закону України «Про теплопостачання», який «…визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об’єктах сфери  теплопостачання та регулює відносини, пов’язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії…» та встановлює поняття тарифу виключно, як «…грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал)», НКРЕКП Постановою №1171 від 31.03.2015 р, крім тарифів на теплову енергію, для житлових приміщень, що не мають теплових лічильників, встановила так званий «тариф на послуги з централізованого опалення». Встановлені Постановою тарифи на послуги визначаються, як вартість певної кількості теплової енергії, яка начебто споживається для обігріву одного квадратного метра житлового приміщення на протязі місяця. Про вартість теплової енергії говорити не будемо. Зосередимось на тій самій певній кількості теплової енергії, яку мають оплатити споживачі, що не мають теплових лічильників. Спробуємо зрозуміти яким чином комунальними підприємствами теплопостачання визначається кількість теплової енергії, яку мають оплатити споживачі. Сподіватись на обіцяне швидке та повне встановлення теплових лічильників дуже важко, тому ця тема видається достаньо актуальною.

Сьогодні є абсолютно очевидним, що мешканці багатоквартирних будинків оплачують значно більшу кількість теплової енергії, ніж фактично отримують. Цьому є багато підтверджень: інформація про фактичне споживання тепла будинками, обладнаними лічильниками та достатня кількість виконаних теплотехнічних розрахунків.

Screenshot_2016-05-22-18-40-32 Приведу результати такого розрахунку, проведеного на прикладі однієї з квартир мікрорайону «Сади-1» міста Полтави.Згідно встановлених тарифів квартира, що має площу 92,7 квадратних метри,  за опалювальний період наче б то споживає 12,5 Гкал теплової енергії. Згідно виконаних розрахунків річне розрахункове споживання теплової енергії квартирою не перевищуватиме 5,9 Гкал.

Розрахункове питоме споживання теплової енергії квартирою становить 0,01 Гкал/м2 за місяць замість 0,022 Гкал/м2 за місяць, встановлених так званим тарифом на послуги з опалення.  Звичайно необхідно додатково врахувати витрати тепла на опалення сходових клітин та додаткові витрати  тепла на обігрів квартир першого та останнього поверхі. Тому стверджувати, що фактичні витрати тепла в два рази нижчі, ніж прийняті так званими тарифами не можна. В той же час можна з повним переконанням говорити, що при визначенні вартості послуги з опалення цю вартість завищили щонайменше на 30-40%, тому можна спрогнозувати, що середнє питоме споживання теплової енергії становитиме 0,013 – 0,016 Гкал/м2*міс. Мною приведені результати лише одного розрахунку, але таких розрахунків виконана значна кількість. Кожний, хто має бажання ознайомитись із згаданими розрахунками, зможе мати таку можливість..

Розрахункам вірити важко. Погодитись або не погодитись з цими розрахунками можуть лише кваліфіковані фахівці. Тому приведу підтвердження на прикладі одного реального типового житлового будинку, яких багато в мікрорайонах наших міст. В цьому будинку облік споживання теплової енергії однією із типових секцій будинку на протязі опалювального періоду 2015-2016 років здійснювався тепловим лічильником, що знаходиться на балансі підприємства Теплоенерго.

IMG_1268     IMG_1264

За опалювальний період, який тривав 182 дні, дев’ятиповерхова житлова секція із загальною площею квартир 1793,7 квадратних метрів спожила 168,6 Мвт теплової енергії (145 Гкал). Середня фактична температура опалювального періоду становила близько +1,2 оС. Розрахункові нормативні кліматичні умови: середня температура опалювального періоду -0,8 оС , тривалість опалювального періоду 178  діб.  Фактична витрата тепла за опалювальний період, приведена до розрахункових умов та становить 157 гкал. Враховуючи, що тариф на теплову енергію в період, що аналізується, становив 663,21 грн за Гкал, а так званий тариф на послугу з опалення становив 14,8 грн/ оС міс, мають місце такі висновки:

  1. Абсолютна фактична економія коштів, що мешканці житлової секції будинку сплатили за опалення за опалювальний період 2015-2016 років становить 40%.
  2. Фактична, але приведена до розрахункових кліматичних умов економія становить 34,7%.
  3. Питоме фактичне споживання теплової енергії, приведене до розрахункових умов становить 0,0145 Гкал/м2 за місяць.

Таким чином виконані розрахунки, прогнозування та фактичні інструментальні виміри повністю співпадають. Такий результат у згаданому будинку отриманий не лише тому, що був встановлений лічильник тепла. В будинку живуть небайдужі та розумні люди, які відслідковували зміни зовнішньої температури та постійно регулювали систему опалення. Регулювали люди, не система автоматики, а люди. При наявності автоматичного регулювання результат міг би бути ще кращий. Встановлення теплового лічильника разом з автоматичними пристроями погодного регулювання (автоматичними індивідуальними тепловими пунктами – ІТП) забезпечать більш вагому економію теплової енергії  без безпосередньої активної участі мешканців будинків.  Встановлення лише теплового лічильника не гарантує зниження витрат тепла для потреб опалення. Є підтвердження, що в деяких будинках за наявності лічильників оплата за тепло перевищувала встановлені тарифи. За інформацією, отриманою від мешканців, у цих будинках ковдрами не користуються навіть зимою і часто тримають вікна в режимі провітрювання.  Користуючись такими прикладами підприємства комунального теплопостачання намагаються доводити, що діючі тарифи на послуги з опалення обґрунтовані. Але факти приведені вище, переконливо показують, що завищення оплати по відношенню до реальної потреби в тепловій енергії становлять не менше 30%. Цьому незаперечному факту є переконливі пояснення. Постачальники теплової енергії та так званий регулятор  розрахункове споживання теплової енергії визначають з використанням безнадійно застарілої нормативної бази – КТМ 204 Україна 244-94 «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії…». Згадані норми не враховують сучасних реалій:

  • скління балконів та лоджій, що значно знижує теплові втрати;
  • часткове (латочне) утеплення зовнішніх фасадів будинків;
  • практично повну заміну дерев’яних неякісних вікон склопакетами;
  • наявність значних побутових теплових надходжень, які суттєво зросли за останні десятиліття;
  • підвищення культури споживання тепла (практично всі двері та вікна під’їздів тепер закриті).

Зараз факт завищення нормативу споживання теплової енергії є очевидним не лише для фахівців, а і для більшості населення. Встановлені тарифи є несумісними з доходами населення. При цьому технологія формування та «обґрунтування» тарифів залишається не просто непрозорою, а здається навмисне завуальованою. Тому надзвичайно важливим є розуміння питання: якщо населення оплачує неспожиту теплову енергію, то куди вона дівається? Де ця чорна діра, в яку зникає теплова енергія та кошти?

Є декілька варіантів відповіді на це питання – або населення оплачує значні ВТРАТИ енергії, що мають місце в застарілих системах теплопостачання, або через відсутність теплових лічильників та засобів регулювання житлові будинки «перегріваються», втрачаючи зайве тепло. Представники громадськості досить часто наполягають на тому, що це результат КОРУПЦІЇ..

Аналізуючи розглянуту вище інформацію спробуємо скласти тепловий баланс одного із обласних підприємств комунального теплопостачання базуючись на реальних документах цього підприємства за 2012 рік. З офіційних документів, що обґрунтовують тарифи на теплову енергію на 2012 рік маємо такі дані:

  • обсяг надходження енергії до мереж (після виробітку)………. …….1038506 Гкал
  • господарська (власні) потреби……………………………………………… 1412 Гкал
  • втрати теплової енергії в мережах………………………………………. 113473 Гкал
  • корисний відпуск тепла (споживачам)………………………………….. 923620 Гкал

Згідно даних Пояснювальної записки до розрахунку обсяг споживання газу в 2012 році мав становити  141929,930 тисяч метрів кубічних.   За відсутності повного об’єму інформації аналізувати будемо лише за принципами здорового глузду та за законами фізики.

Перш, ніж потрапити в квартири споживачів енергія газу проходить досить довгий ланцюг технологічних процесів: виробництво теплової енергії, транспортування тепла від котельні до споживача, розподіл теплової енергії між споживачами у відповідності до їх потреб та споживання тепла. Більшість міст отримали у спадок від Радянського Союзу застарілі морально та фізично системи теплопостачання, що мають значні втрати тепла на кожному етапі руху теплової енергії.

Втрати тепла мають нормуватись. Нормативні втрати тепла мають відповідати стану технологічного обладнання. Крім нормативних втрат тепла, як правило мають місце понаднормативні втрати. Понаднормативні втрати повинні відслідковуватись та ліквідуватись. Аналіз втрат тепла можливо здійснювати шляхом постійного контролю теплового балансу підприємства, що здійснює теплопостачання. Аналіз офіційних даних, наданих згаданим підприємством комунального теплопостачання, залишає сумніви, що такі теплові баланси складаються та аналізуються.

Втрати тепла при виробництві пов’язані з технічним рівнем та станом теплогенеруючого обладнання (котлів). Нормативні втрати тепла при виробництві характеризуються коефіцієнтом корисної дії котлів (ККД). Важливим показником котлів є їх спроможність підтримувати високий ККД на різних теплових навантаженнях. На забезпечення паспортних значень коефіцієнта корисної дії суттєво впливає людський фактор – кваліфікація та дисциплінованість обслуговуючого персоналу. Фахівці добре знають, що коефіцієнт корисної дії котлів, що вказані в їх паспортах, забезпечити в реальних умовах вдається далеко не завжди.  В кожній котельні мають місце певні витрати тепла на забезпечення проведення необхідних технологічних процесів, на опалення приміщень котельні, на побутові потреби обслуговуючого персоналу. Кожна котельня має свій норматив витрат тепла на власні потреби.

Досить часто нормативи власних потреб при виробництві тепла перевищуються за рахунок порушення режимів експлуатації обладнання (позапланові пускові розігріви котлів), несанкціонованого використання гарячої води для потреб, непов’язаних з виробництвом (миття автомобілів,  тощо).

При транспортуванні тепла трубопроводами практично неможливо запобігти втрат теплової енергії через теплову ізоляцію трубопроводів та з витоками теплоносія. Нормативні втрати тепла при транспортуванні відповідають незначним витокам теплоносія, та задовільному стану теплової ізоляції. На практиці через незадовільний технічний стан теплових мереж понаднормативні втрати тепла при транспортуванні значно перевищують нормативи.

Існує ще один вид втрат, який являється одним із основних, але який навіть не нормується в Україні. Це витрати на розподіл теплової енергії. Кожна будівля має отримувати стільки тепла, скільки потрібно для підтримання комфортної температури в приміщеннях при заданих значеннях зовнішньої температури. Для такого рівномірного розподілу необхідно в кожній будівлі та в котельні мати спеціальні засоби автоматизації. За відсутності автоматизації регулювання температури в приміщеннях досить часто здійснюють шляхом відкриття вікон та балконів. Втрати при розподілі – це дуже значна стаття втрат тепла. Невипадково впровадження ІТП забезпечує значну економію тепла.

При розробці та затвердженні тарифів питанню нормативних та понаднормативних втрат не приділяється достатньо уваги. Незважаючи на те, що саме втрати тепла характеризують ефективність теплопостачання та впливають на тарифи, інформація, що обґрунтовує тарифи, подається у неповному та непрозорому вигляді.

Основна увага приділяється інформації, що стосується стадії надходження енергії в теплові мережі. А інформація про вхідну енергію, про кількість газу, що використовується при виробництві теплової енергії подається окремо, з використанням інших форм документів. Порушується важливий принцип, згідно якого ефективність використання енергії можливо відслідкувати лише аналізуючи баланс. Ще при Радянському Союзі існував ГОСТ 27322-87 «Энергобаланс предприятия», який чітко вказував, що баланси складаються для: «…оценки фактического состояния энергоиспользования, выявления причин возникновения и определения потерь топливноэнергтических ресурсов».

Виникає питання: відсутність аналізу теплових балансів при встановленні тарифів на послуги опалення – це низький професійний рівень, чи навпаки це добре опрацьована стратегія.

Спираючись на згадану вище наявну інформацію комунального підприємства, що характеризує показники теплопостачання обласного центру, складемо баланс надходження, втрат та використання теплової енергії.

Тепловий баланс має мати такий вигляд:         Qпал = Qспож + Qвтрат

де, Qпал   –енергія, яка підводиться у вигляді палива;

Qспож – енергія, що корисно споживається будівлями;

Qвтрат –  втрати енергії (нормативні та понаднормові) за приведеним вище переліком.

Складання згаданого вище балансу дає змогу виявити кількість теплової енергії, яку комунальне підприємство в своїх розрахунках вважає енергією, що її споживають кінцеві споживачі.

Screenshot_2016-05-28-19-40-24

Аналізуючи тепловий баланс, що відповідає офіційним показникам теплопостачаючої організації, можна стверджувати, комунальники, разом з регулятором, створили та затвердили міф, згідно якого загальні втрати енергії палива при виробництві, транспортуванні та розподілі складають лише: 11,3+0,12+9,7 = 21,1 %.  При цьому споживач змушений оплачувати енергію в кількості 78,9 %  від енергії палива, що отримують комунальники. Такий баланс тепла в комунальному теплопостачанні не відповідає дійсності. Споживач фактично використовує значно менше тепла і саме про це ми вели мову вище.

Користуючись згаданими вище розрахунками та прикладами з використанням приладів обліку теплової енергії спробуємо відтворити модель реального теплового балансу.

Спираючись на згадані вище дослідження та прийнявши, що населення фактично споживає тепла на 30-40% менше ніж закладено в тариф, за допомого теплового балансу визначимо прогнозовану величину фактичних втрат тепла. Screenshot_2016-05-28-19-40-57

«Теплоенерго» має 21,1% підтверджених НКРЕКП втрат – ці втрати, в якості нормативних, включені до обґрунтування тарифу на теплову енергію.

Фактичні втрати можна оцінити, як 43-55 % від загальної енергії палива.

Прогноз теплового балансу дає можливість зробити висновок, що офіційний баланс є невірним та, що дисбаланс становить приблизно (43-55) — 21,1 22-34%.

З чого складаються ці 22-34% дисбалансу ?

Приведені вище цифри щодо можливого фактичного споживання тепла будівлями та можливими фактичними втратами тепла у системах комунального теплопостачання  носять оціночний характер. Абсолютне значення цих цифр може суттєво відрізнитись. Але очевидними є два такі моменти:

— фактичні втрати енергії в комунальному теплопостачанні значно вищі (на 22-34%), ніж розглядаються  при обґрунтуванні тарифів;

— фактичне споживання тепла значно нижче, ніж закладене в тарифи на послуги опалення.

Не викликає сумнівів ще й те, що існуючий стан не стимулює підприємства комунального теплопостачання до підвищення енергоефективності та дає змогу ухилятись від контролю громадськості.

Моє бачення плану першочергових дій, направлених на оптимізацію теплопостачання житлового сектору:

  • докласти максимум зусиль до забезпечення повного оснащення тепловими лічильниками всіх споживачів і виробників теплової енергії. В разі наявності політичної волі та достатнього об’єму інвестицій для вирішення проблеми обліку тепла знадобиться не менше 2-3-х років.
  • залучити незалежних експертів та створити групу фахівців для проведення незалежного енергетичного обстеження з метою встановлення фактичних втрат теплової енергії на всіх стадіях від виробництва до подачі тепла споживачеві та провести незалежне енергетичне дослідження щодо фактичного споживання теплової енергії будівлями.
  • розробити достовірний тепловий баланс підприємств комунального теплопостачання.

Без виконання згаданих вище робіт неможливо оцінювати фактичну ефективність використання енергії комунальними підприємствами, неможливо оцінювати та удосконалювати тарифи, неможливо говорити про наявність чи відсутність корупції.

Важливість виконання запропонованих робіт дуже висока. Вони мають започаткувати: шлях до розуміння складних проблем, які існують в теплопостачанні України, шлях до залучення місцевих громад до вирішення цих проблем, шлях до підвищення енергоефективності систем теплопостачання.

Важливо зрозуміти корні конфлікту з тарифами на теплопостачання. Необхідно знати: завищений тариф – це результат корупційних дій, чи низького технічного стану та низької якості експлуатації існуючих систем теплопостачання. Суспільство має зрозуміти – підприємства «Теплоенерго» діють проти інтересів громад, чи вони надійні союзники, які потребують розуміння та допомоги.

Загальне та повне встановлення лічильників та засобів регулювання відпуску тепла невідворотно приведе до банкрутства підприємств Теплоенерго. Це є очевидним, бо споживачі перестануть оплачувати велетенські технологічні втрати цих підприємств. Лічильники допоможуть виявити і інші «нетехнологічні» — корупційні втрати, якщо вони мають місце, або довести їх відсутність. Але значне погіршення економічного стану підприємств комунального теплопостачання неминуче, бо споживач перестане платити за тепло, яке не отримує.

На жаль енергоефективність в Україні ніяк не вийде за рамки безлічі круглих столів, форумів, конференцій, симпозіумів та інших «дуже важливих» подібних заходів. Поки що важко розраховувати, що нарешті до високопосадовців прийдуть поняття концепції сталого розвитку та розуміння невідворотності третьої промислової революції, які мають бути покладені в  основу стратегії національної енергоефективності.

Схоже, що існуюча система комунального теплопостачання в Україні розглядається, як постійно діючий механізм на всі часи. Відсутні будь-які наміри  модернізації цього механізму. Життєдіяльність підприємств комунального теплопостачання підтримується за рахунок споживачів тепла. Звідси і діючі захмарні тарифи.  Тому після фанфар з приводу впровадження обліку зможе відбутись лише один варіант змін: якщо сьогодні споживач платить за завищеним тарифом на теплову енергію та за завищеним нормативом споживання тепла, то завтра споживач буде платити лише за завищеним тарифом, але цей тариф буде завищений в декілька разів більше.

Цьому висновку є підтвердження. Спробуємо вияснити, чи існує взаємозв’язок між тарифом на послуги з опалення та часткою будинків, що обладнані тепловими лічильниками, в загальній кількості будинків, підключених до системи центрального теплопостачання. Проаналізуємо  інформацію про встановлені теплові лічильники та тарифи на опалення для деяких міст України: Києва, Харкова, Полтави, Вінниці, Сум, Кіровограда, Тернополя, Херсона, Чернігова, Житомира, Вишгорода, Одеси.

Тарифи на опалення приймемо згідно Постанови НКРЕКП №1171 від 31.03.2015 р. Точна, коректна інформація щодо частки будинків, обладнаних тепловими лічильниками, в містах України відсутня. Але інформація з інтернет дає уяву про об’єми впровадження теплових лічильників. Наприклад скористаємось інформацією, що приводиться з посиланням на НЕЦУ, Держкомстат, Нацкомпослуг.

Screenshot_2016-06-07-12-09-01

Графік залежності тарифів на опалення від частки споживачів, обладнаних лічильниками, для згаданих вище міст має такий вигляд:

Screenshot_2016-06-07-12-10-04

Звичайно, цей графік не можна вважати достатньо об’єктивним, бо вихідна інформація носить оціночний характер. Але загальні тенденції відслідковуються: із збільшенням частки споживачів, обладнаних лічильниками, тариф на теплову енергію зростає. Так, наприклад, в Полтаві тепловими лічильниками обладнано не більше 15-20% споживачів, тариф – 14,86 грн/м2*міс. В місті Вишгороді, що під Києвом, облік тепла практично повний, тариф – 22,05 грн/м2*міс.

Сьогодні вважається, що комплексна термомодернізація будівель зможе щонайменше в два рази скоротити споживання теплової енергії і це вирішить проблеми комунального теплопостачання. На жаль це далеко не так. Проблеми залишаться і, навіть, зростуть. Проведення термомодернізації будівель зменшить споживання тепла, але залишить втрати тепла без змін Більше того, їх частка в загальному тепловому балансі зросте. Тому, якщо політика енергоефективності буде залишатись на рівні її повної відсутності, то результатом термомодернізації, замість високих соціальних стандартів, може бути лише чергове підвищення тарифів.

Роль центрального теплопостачання для української громади дуже висока. Сьогодні в містах альтернатива центральному теплопостачанню ще відсутня. Але час вимагає дій. Необхідно терміново провести незалежне кваліфіковане дослідження енергетичних балансів підприємств комунального теплопостачання з метою отримання бази для розробки концепції подальшого розвитку комунального теплопостачання. Можливих перспективних шляхів для цього існує два:

— курс на поступову ліквідацію комунального центрального теплопостачання з переходом до повної децентралізації;

— перетворення комунальних підприємств теплопостачання, які існують виключно за рахунок реалізації теплової енергії, на енергосервісні компанії, фінансові надходження яких базуються на впровадженні енергоефективності.

Як перший, так і другий варіанти можливо розглядати як перспективні. Але вже зараз необхідно мати концепцію розвитку, надаючи перевагу другому варіанту.

C. Парасочка