Проблеми комунального теплопостачання. Місцеве паливо та індивідуальні системи опалення.

«Досягнення» України в питаннях енерговитратності відомі вже давно. Зараз лише ледачі не приймають участь в обговоренні цієї проблеми. Існує багато рецептів для «лікування» цього важкого захворювання. Багаторічні обговорення цієї проблеми на всіх рівнях нашої держави та поза її межами здавалося б не повинні залишити сумнівів, що шляхи подолання цієї недуги знайдені та почалось лікування. Повернення дебатів на тему: індивідуальне чи централізоване теплопостачання має бути в наших містах показує, що ми тупцюємо на місці, або ж рухаємось у зворотньому напрямку. Ще в 2005 році Закон України «Про теплопостачання» кваліфіковано окреслив напрямки розвитку теплопостачання в Україні. Серед можливих напрямків розвитку є місце і індивідуальному і центральному теплопостачанню. Закон передбачає: оптимальне поєднання систем централізованого, помірно-централізованого, децентралізованого та автономного теплопостачання відповідно до затверджених місцевими органами виконавчої влади схем теплопостачання. Закон справедливо віддав фахівцям право на розробку впровадження технічно та економічно обґрунтованих варіантів систем теплопостачання. Не ми перші. В світі вже напрацьована методологія: енергетичний аудит – техніко-економічний аналіз – вибір варіантів інвестування – впровадження. Представлення ужгородського досвіду індивідуального опалення, як єдиного для всіх рецепту, практично робить спробу «консервувати» застосування газу в ЖКГ, як единоможливого варіанту палива. В квартирах багатоповерхових будинків для опалення можливо використати лише газ або електроенергію. Паливні пелети, торф, вугілля, деревинна тріска там спалювати неможливо. Заклики до загального переходу на індивідуальне опалення – це заклики до остаточного розвалу комунального теплопостачання та фактичного закриття перспектив до використання місцевих палив. На моє глибоке переконання існує залежність: чим вищий відсоток індивідуального опалення в місті – тим нижчий рівень його житлового-комунального господарства та його фахівців.

Сьогодні не має бути перепон на шляхах впровадження сучасних енергозберігаючих технологій, впровадження відновлювальних джерел енергії та місцевих палив. Ці напрямки розвитку є особливо актуальними для комунального теплопостачання. Модернізація теплопостачання системи житлово-комунального господарства має стати пріоритетною для України. Цьому повинні сприяти: законодавство, тарифна політика, формування громадської думки. Так має бути! . А як в дійсності ?

Так, сьогодні комунальне теплопостачання не в кращому стані. Але, на щастя, воно ще є. І його необхідно зберегти та модернізувати. Для фахівців, здатних аналізувати, є очевидним, що централізованому теплопостачанню, як основному варіанту теплопостачання міст, альтернатива відсутня. Є очевидним і той факт, що маючи значний потенціал місцевих палив орієнтація лише на газ є згубною. Не газ для котла в кожній квартирі, а використання місцевих палив в комунальних котельних – ось один із основних напрямків розвитку комунального теплопостачання.

Енергоресурси, що сьогодні доступні для використання у житлово-комунальному господарстві, мають такі ціни:
§ газ для інших споживачів………………………….. 3500 грн/1000 куб. м
§ газ для населення………………………………………1310 грн/1000 куб. м
§ пелети з лушпиння соняшника…………………… .800 грн/т
§ пелети деревинні………………………………………..1000 грн/т
§ торф місцевого родовища……………………………200 — 400 грн/т
Вартість паливної складової в собівартості виробітку тепла для різних палив приведена на графіку.

1

Приведені вище дані свідчать, що використання місцевих палив не лише зміцнює економічну незалежність держави, але і економічно має бути вигідним. Виходячи з цього підприємством «НВЦ Теплокомплект» проведені енергетичні обстеження однієї з котелень систем ЖКГ України, з метою розгляду варіантів її переведення з газу на місцеве паливо торф та виконані техніко-економічні обґрунтування можливої модернізації котельні.

Незалежно від джерел фінансування модернізації об’єктів теплопостачання мають проводитись техніко-економічні обгрунтування доцільності інвестицій. Для проведення модернізації з залученням кредитів або приватних інвесторів необхідно надати докази, що кошти не лише можуть бути повернуті, але ще й існують умови для отримання прибутку. Для обґрунтування можливості використання коштів бюджету необхідно провести економічні розрахунки, що підтверджують, що термін окупності буде не вище прийнятого в державі для даного виду заходів. Як правило цей термін становить 3 – 4 роки. Згадані вище показники найбільше залежать від ціни на газ, що зараз використовується об’єктами теплопостачання. А ціна на газ, що використовується в комунальному господарстві різна. Так для потреб населення газ в 2,7 рази дешевший ніж для потреб бюджету та інших комерційних споживачів. Результати проведених техніко-економічних розрахунків доцільності переводу газової комунальної котельні потужністю до 1000 квт з газу на торф приведені нижче у вигляді графіків.

2

3

Аналіз цих графіків показує, що переведення котелень з газу на торф надзвичайно доцільне в разі, якщо котельня обслуговує бюджетних або комерційних споживачів (ціна газу – 3500 грн за 1000 куб.м). Для населення (ціна газу 1310 грн за 1000 куб.м), а більшість споживачів тепла комунальних котелень є саме населення, перевід котелень з газу на торф не має права на життя – економічні показники не дозволяють. Якщо для котелень, що обслуговують бюджет дисконтний термін окупності становить 3-4 роки, то при використанні котельні для потреб населення термін окупності буде значно більший терміну життя проекту і становитиме 25-30 і більше років.

Така ж ситуація виникає і при розгляді інших проектів енергоефективності в ЖКГ. Наприклад, впровадження теплових насосів, що використовуючи тепло каналізаційних стоків мають можливість значно зменшувати витрати газу для потреб гарячого водопостачання міст.

Абсурдність ситуації очевидна. Існуюча в державі нормативна база та загальна політика енергозбереження практично не дозволяє використовувати дешеве місцеве паливо та використовувати відновлювальні джерела енергії для потреб населення, але сприяє використанню дорогого імпортного газу. Як кажуть: «нет слов !»

Ситуація не проста, але вона мусить знайти своє вирішення. Найголовнішим в питаннях забезпечення ефективного впровадження енергоефективності в ЖКГ є функціонування економічних важелів. На жаль вони не функціонують. Якщо цьому перешкоджають певні соціальні та політичні фактори, то при прийнятті рішень про інвестиції в модернізацію систем теплопостачання ЖКГ за рахунок бюджету необхідно крім основного критерію – терміну окупності, зважати на політичну доцільність впровадження проекту – забезпечення енергетичної безпеки держави.

Директор «НВЦ Теплокомплект» С.О. Парасочка (м. Полтава)